Жоель Діккер

— Пора завжди хороша, Марку. У нас у всіх непогане життя, хоч і трапляються часом тяжкі хвилини.

Задовольняючись «хорошими стосунками», люди ховаються в убозтві свого комфортного життя і проходять повз неймовірні, чарівні відчуття, що, може, тільки вони й виправдовують наше існування на землі

Шедеври не пишуться, вони існують самі по собі.

Я не люблю цього слова: воно означає, що ми не приймаємо того, що вже вчинили.

зоря, що падає, — це та зоря, що могла бути прегарна, та побоялася світити, тому втекла якнайдалі. Як і я оце.

Хочете грати в НХЛ, та не бажаєте брати участі у матчах плей-офф, а це недобре.

Знаєте, інформація — це безмежний потік в обмеженому просторі. Маса інформації зростає за експонентою, та час, що їй вділяє людина, дуже невеликий, і збільшити його не можна. Переважно люди щодня присвячують новинам близько години. Вранці хвилин зо двадцять — безкоштовна газета в метро, півгодини — інтернет в офісі, і хвилин п’ятнадцять «Сі-ен-ен» перед сном. А матеріалу, щоб наповнити той відтинок часу, страшенно багато! На світі коїться ціла купа всілякого лиха, та про нього мовчать, бо обмаль часу. Не можна ж воднораз розповідати про Нолу Келлерґан і про Судан, часу бракує. Він обмежений п’ятнадцятьма хвилинами «Сі-ен-ен» увечері. Потім люди хочуть дивитися серіал. Життя — це питання пріоритетів

— Книжки — це як життя, Маркусе. Насправді вони ніколи не закінчуються

— Якось Гаррі сказав: «Надайте сенсу своєму життю. Життю надають сенсу дві речі: книги і кохання». Завдяки Гаррі я знайшов книги. Тепер шукатиму кохання

Навчіться любити свої поразки, Маркусе, адже саме вони зроблять із вас бійця. Тільки поразки дадуть вам змогу повною мірою відчути смак перемоги