Тіль Пітер

простіше скопіювати взірець, ніж зробити щось нове. Роблячи те, що ми вже знаємо, ми лише додаємо до вже знаного, спонукаючи світ рухатися від 1 до довільного числа n. Але кожного разу, коли ми створюємо щось нове, ми робимо крок від 0 до 1. Акт творення неповторний, як і мить творення, а його результат – щось нове і незвичайне.

Якщо американські компанії не інвестуватимуть у нелегку справу творення нового, вони приречені в майбутньому, незалежно від того, наскільки високі їхні прибутки в теперішньому. Що станеться, коли ми витиснемо все можливе з оптимізації старих шляхів бізнесу, які успадкували?

Відповідь неприємна – ситуація загрожує стати набагато гіршою, ніж криза 2008 ро­ку. Нинішній «кращий досвід» веде до безвиході; найкращі шля­­хи – нові та незвідані.
У світі гігантських адміністративних бюрократій – як державних, так і приватних, – пошук нових шляхів може видатися сподіванням на диво. Однак якщо американський бізнес хоче бути успішним, нам знадобляться сотні, і навіть тисячі чудес. Це звучало б похмуро, якби не один дуже важливий факт: люди відрізняються від інших видів здатністю творити дива. Ми називаємо ці дива технологіями. Технологія – це диво, бо дає нам змогу робити більше з меншими витратами, піднімаючи наші фундаментальні можливості на вищий рівень. Тварини, керовані інстинктами, будують щось на кшталт гребель чи стільників, але лише люди здатні придумувати щось нове та винаходити способи вдосконалення власних винаходів. Люди не вирішують, що будувати, зробивши вибір з якогось космічного каталогу варіантів, визначених заздалегідь; натомість ми створюємо нові технології і переписуємо світовий порядок. Це свого роду елементарна істина, якої ми навчаємо школярів,