ГРЕХЕМ СТЕК

Дивіденди ПриватБанку нам корисніші, ніж п’янка!» Вадим Омельченко повернувся до Дніпропетровська з Харкова й показав правлінню ПриватБанку пілотні версії реклами з Вєркою Сердючкою. Було видно, що інші топ-менеджери банку не поділяють його ентузіазму.
Реклама ця була схожа на неймовірно популярні ролики МММ із Льонею Голубковим, – тільки той купував чоботи й шубу на виручені гроші, а Сердючка облаштовувала свій вагон. Кілька роликів складалися в історію.
«Проти був не лише Тігіпко, а й практично все правління. Дубілет був проти. Вони, звісно, сказали, що ще покажуть ролики друзям і знайомим і послухають, що ті скажуть. Наступного ранку прийшли з вердиктом: це кітч, це не гідно солідного банку», – згадує Омельченко.
Тоді Вадим вирішив діяти на свій страх і ризик. Він сказав Олександру Голубчику запускати ролики в найближчому випуску «Приват-ТБ» і приготувався до прочухана від Тігіпка. Так і сталося. Наступного ранку після несанкціонованого виходу реклами Тігіпко викликав Омельченка «на килим».
Та тільки-но Тігіпко почав свій осудливий монолог, як його перервав наполегливий дзвінок із приймальні. Телефонував Володимир Горбулін – секретар Ради національної безпеки і оборони Украї­ни й один із найвпливовіших людей у країні. Тігіпко зняв слухавку, привітався, щось відповів, а коли поклав слухавку, у нього був зовсім інший вираз обличчя.
Виявляється, Володимир Горбулін і президент Леонід Кучма побачили рекламу з Вєркою Сердючкою й побилися об заклад, хто знімається в рекламі – хлопець чи дівчина. Тігіпко відповів, що хлопець. Горбулін розсміявся й передав привіт від президента: «Молодці, талановито!»
Звісно, після такого дзвінка Тігіпко вже не гримав на Омельченка. А Вадим насамперед набрав Олександра Голубчика й доручив йому підписати з Данилком угоду про продюсування та передачу всіх авторських прав на п’ять років, а краще відразу на десять.

У ПриватБанку була гарна виконавська дисципліна, і я не звик повторювати двічі. Але людям творчим треба іноді десять разів повторювати. Це була моя помилка в тому випадку», – бідкається Вадим Омельченко.
Під час одного з відряджень він побачив оголошення про сольний концерт Вєрки Сердючки. Одразу набрав Олександра Голубчика на мобільний – вони тоді щойно з’явилися.
– Сашко, а Данилко дає концерти в рамках нашої співпраці? Ти уклав із ним контракт? – запитав Омельченко.
– Ти знаєш, я проґавив цей момент.
Поїзд пішов – Вєрка Сердючка вже була зіркою всеукраїнського масштабу. Коли в 1997 році Данилко виступав на п’ятиріччі Приват­Банку, то укладали окрему угоду й платили ринкову ціну. Жодних знижок не було.
Андрій Данилко не пам’ятає, скільки ПриватБанк заплатив за зйомки в тій першій рекламі: «Час був інший, не було комерційного складника. Нас же по телевізору покажуть – ось мотивація. Показували кожні п’ять хвилин, люди кидали справи й бігли дивитися “ту смішну рекламу”. Це було корисно і тій, і іншій стороні».
Угоду з «Приват-ТБ» про показ телеверсій своїх виступів Андрій підписав. А от у прибутках від концертів банк не брав участі. Концерти йшли один за одним – іноді по два-три на день.