uk

Габріель Гарсіа Маркес

  • Karinaцитує2 роки тому
    Світ був іще такий незвіданий, що багатьом речам бракувало назв і на них доводилося просто вказувати пальцем.
  • Karinaцитуєторік
    «Речі теж по-своєму живі, — з різким акцентом проголошував циган, — треба тільки вміти розбудити їхню душу».
  • Karinaцитуєторік
    Ось так вони й далі жили в химерній дійсності, що вислизала від них, дійсності, яку за допомогою слова їм удавалося затримати на коротку мить і яка, однак, мала неминуче й безповоротно зникнути, тільки-но забудеться значення літер.
  • Karinaцитує10 місяців тому
    рапки й тире голосу робилися щоразу все більш далекими й непевними; з'єднуючись і комбінуючись, вони тепер часто складали слова, майже позбавлені глузду.
  • Karinaцитує8 місяців тому
    вона пожалкувала, що вийшов з моди середньовічний звичай вішати гінця, який приніс погані вісті.
  • wsmnuuцитує2 роки тому
    Речі теж по-своєму живі, — з різким акцентом проголошував циган, — треба тільки вміти розбудити їхню душу
  • Nikita Borodiyцитує9 місяців тому
    "Речі теж по-своєму живі, — з різким акцентом проголошував циган, — треба тільки вміти розбудити їхню душу"
  • Bliss Fuiilyцитуєторік
    В світі відбуваються неймовірні речі, — скаржився він Урсулі. — Зовсім поряд, по той бік річки, є безліч найрізноманітніших чарівних пристроїв, а ми тут і далі животіємо, як останні невігласи
  • Bliss Fuiilyцитуєторік
    Людина не прив'язана до землі, в якій не поховано її небіжчика.
  • Daria Фещукцитуєторік
    Нікуди ми не підемо, — відказала вона. — Ми зостанемося тут, бо тут у нас народився син.
    Але ж у нас тут досі ще ніхто не вмер, — заперечив їй Хосе Аркадіо Буендіа. — Людина не прив'язана до землі, в якій не поховано її небіжчика.
    Урсула мовила лагідно, однак рішуче:
    Якщо мені треба буде вмерти, щоб ми залишилися тут, я помру
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз