Емма Донг'ю

Наші спальні футболки різні, як і наша спідня білизна, – у Ма немає ведмедиків.

І ще, коли я кажу їй, про що думаю, а вона мені каже, про що думає сама, наші думки стрибають з голови в голову. Це наче фарбувати синьою пастеллю поверх жовтої – виходить зелений колір.

Як дивно мати щось своє, належне мені, а не Ма. Усе інше – наше спільне. Я розумію, що моє тіло належить мені, як і думки в моїй голові. Але мої клітини зроблені з клітин Ма, тож я наче її частинка.