Тетяна Черторижська

термометр, що визначає внутрішню температуру «Наутілуса»; барометр, що показує тиск повітря і зміну погоди; гігрометр, що визначає ступінь сухості атмосфери; штормглас, суміш якого, розкладаючись, показує на наближення бурі; компас, що направляє мою путь; секстант, що, визначаючи висоту сонця, показує мені широту; хронометри, що дозволяють обчислити довготу; нарешті, денні й нічні підзорні труби

саме в протоці, що відділяє острів Неа-Каменні від острова Палеа-Каменні. Я хотів вам показати цікаву картину виверження підводного вулкана

цього не станеться, то я не сумнівався в можливості налагодити стосунки з ними. І справді, якщо вони

Люди, яких викинув на цей берег ураган, не були ні професіональними аеронавтами, ні любителями пові

Протилежний берег утворював чималу затоку, яка закінчувалася на півдні гострим і диким на вигляд мисом, позбавленим усякої рослинності.

і відблиск світла, ні звуки з населених зем

Ні відблиск світла, ні звуки з населених земель

протягом цього часу зберегти достатню кількість газу?
Таке страшне питання стояло перед пасажирами. Вони вже виразно бачили суходіл, якого треба було досягти за всяку ціну. Вони не знали, острів це чи континент; їм не було навіть відомо, в яку частину світу заніс їх ураган. Та яка б. не була ця земля, населена чи ні, гостинна чи непривітна, треба було її досягти!
О четвертій годині стало ясно, що аеростат не може більше триматися в повітрі. Він летів над самим морем. Гребені велетенських хвиль кілька разів уже лизнули нижню частину сітки, вірьовки якої намокли і обтяжували аеростат; він летів тепер, нахилившись набік, як птах з підстреленим крилом.
Через півгодини земля була на відстані лише однієї милі, але аеростат, виснажений, зів'ялий, у великих зморшках, зберігав газ тільки у верхній частині оболонки. Пасажири, які вчепилися за сітку, були занадто важкі для нього; незабаром вони опинилися по пояс у воді, під ударами несамовитих хвиль.

Розумніше сподіватися гіршого,

І він показав прилад, який замінив йому лінзу. Це були два скла, зняті з годинників інженера і кореспондента. З'єднавши їх краї за допомогою глини, Сайрес Сміт наповнив їх водою. Вийшло справжнє запалювальне скло, яке сконцентрувало сонячні промені на сухий мох і запалило його.