Віктор Шовкун

Полковник Істербрук сказав, що справжню загрозу цивілізації несе, безперечно, Росія,

Вона сказала так не буває Чярлі. Усе відбувається повільно, й тобі треба тяжко працювати щоб стати розумним.

Десь у ньому відлунює: зроби це правильно, й вони любитимуть тебе.

"Люди в печері сказали б про того, хто вийшов назовні й повернувся назад, що він залишив зовні свої очі".

раптом до мене дійшло, що якщо я читатиму й вивчатиму нові речі, то, навіть коли забуватиму свої давні спогади, зможу зберегти щось зі свого розуму. Тепер я їду на ескалаторі вниз. Якби я стояв нерухомо, то весь час їхав би вниз, але якби я побіг нагору, то, мабуть, перебував би на тому самому місці. Дуже важливо бігти нагору, хоч би що з тобою відбувалося.

коли слабку людину опановує страх, вона стає неймовірно жорстокою від жаху й повністю втрачає самовладання

Нам страшно втратити те, чим володіємо — життя, майно. Але страх зникає, коли зрозуміти, що й наші долі, й уся світова історія написані однією Рукою.

на все свій час — час на те, щоб сіяти, час на те, щоб жати, час на те, щоб зав’язувати, й так само час на те, щоб розв’язувати, атож, на все свій час

Потім, замість сказати їй, що поки ми живемо, доти існує й надія, або порекомендувати їй закритися від усіх прикростей життя парасолькою сміху, або що найчорніша темрява буває перед самим світанком, або ще якісь дурниці подібного зразка, вона просто обняла її. Бо іноді тільки в обіймах ближнього знаходимо ми бодай якусь розраду. Це було однією з тих істин, яких вона навчила чоловіка, чиє прізвище взяла за своє власне, — а саме, що іноді найліпше просто

зберігати спокій; що іноді найліпше просто стулити свою вічно роззявлену пельку й чекати, чекати, чекати.