Даніелла ЛаПорт

Пристрасть — це вітер, що розпинає ваші вітрила, а практичність — стерно. Щоб дістатися пункту призначення, вам потрібно і те, і те.

Коли виснажена наша душа, ми схильні приймати слабкі рішення. Ми йдемо на компроміси. Я не маю на увазі компроміси доброго самаритянина, коли ви робите щось корисне не для себе, а для інших. Я говорю про компроміси на шкоду вам. Наприклад, коли ви запевняєте себе, що не заслуговуєте на те, чого прагнете («Я забагато хочу»). Що слід бути поступливішими до інших («Люб’язність — ознака вищої духовності»). Що насправді ви повинні бути розсудливішими («Люди, які керуються логікою, успішніші за тих, хто керується емоціями»). Й оця вбивча концепція: «Краще вже не буде».

ОХОПЛЕНІ ДУХОМ ТВОРЧОСТІ, МИ ОДЕРЖИМІ МОЖЛИВОСТЯМИ. МИ ЖИВЕМО ЗАРАДИ НАСОЛОДИ ВІД ПЕРЕТВОРЕННЯ ДУМКИ — АБСТРАКТНОЇ ІДЕЇ — НА ЩОСЬ РЕАЛЬНЕ, МАТЕРІАЛЬНЕ, ДОТИЧНЕ, ЧІТКЕ, ДІЄВЕ, ПРИБУТКОВЕ. СТАЮЧИ НА ШЛЯХ ТВОРЧОСТІ, МИ ПОЧУВАЄМОСЯ СИЛЬНИМИ Й ВЕЛИКОДУШНИМИ. ПОСЕРЕДНІСТЬ ВИКЛИКАЄ В НАС НЕПІДРОБНЕ ОБУРЕННЯ. МИ ОБОЖНЮЄМО ДОСЯГАТИ МЕТИ.