Василь Шкляр

Вони, галичани, краще за тих дядьків у шинелях знали, що таке приватна власність. ­Вони були найдисциплінованішою армією у світі.

Не треба «гура!» — сказала дівчина. — Бо так у бою ми переплутаємо вас із москалями.

Як до того прийдеться, гукайте «слава!»

Будемо держати Україну.

Ну, вже всяких набачилися, — казали горбулівці, — німців, австріяків, кадюків, а такої ненажерливої голосрачі ще не було.

Перед Києвом це була остання лінія оборони, і тут червоні оскаженіли до краю. За спинами своїх же бійців вони виставляли загороджувальні загони, які стріляли в тих, хто змушений був відступати.

Денікін і чути не хоче про самостійну Україну, тому союз із ним у боротьбі проти большевиків є неможливим

московський прапор, барви якого цар Олексій Михайлович позичив у щедрих голландців, тільки переставив їх місцями на московському полотнищі — зверху біле, посередині синє, внизу червоне.

Хохла можно задавить только террором!

Тільки пам’ятай, синку, мою науку: якщо сі доведе мати діло з москалем, ­ніколи-ніколи йому не вір.