Тосікадзу Кавагуті

    Анастасия Гречанаяцитує2 роки тому
    Ви не можете зустрітися з людьми, які не відвідували кафе. Теперішнє не зміниться. Є лише один стілець, сидячи на якому можна повернутися в минуле, і не можна вставати з цього стільця. Також є обмеження в часі.
    Daria Zhukovaцитує5 місяців тому
    Материнська любов не має меж. Діти завжди залишаються дітьми, байдуже, скільки їм років.
    tetyanapyptenkoцитуєторік
    Вода тече з узвишшя в низину, така природа гравітації. Людські емоції теж мають свою гравітацію. Нелегко брехати й удавати щось перед подругою, якій звіряєш усі свої почуття. Правда так і хоче вирватися нестримним потоком. Особливо коли намагаєшся приховати свої смуток і вразливість. Значно легше зробити це перед незнайомцем або не надто близькою людиною. Для
    tetyanapyptenkoцитуєторік
    У хоку[17] вечірня цикада асоціюється з осінню. Згадка про вечірню цикаду породжує в уяві її спів наприкінці літа. Насправді сюркіт цієї комахи можна почути вже на початку червня. Якщо сюрчання великої коричневої та маленької цикад пов’язують із серединою літа й палючим сонцем, то вечірня чомусь нагадує про надвечір’я пізнього серпня.
    b2540414347цитуєторік
    Річ у тім, що працювати їй подобалося більше, ніж крутити романи
    соняцитує5 місяців тому
    Її зовнішність, проте, була далеко не звичайною. Маючи витончені риси й ніжні губи, вона скидалася на кінозірку. Її чорне волосся до пліч було таким блискучим, що утворювало навколо її обличчя ледь помітне сяйво. Навіть під таким простим одягом було помітно, яка в неї гарна фігура. Ніби красуня-модель з модного журналу, вона приковувала до себе погляди. Фуміко, безперечно, була тією жінкою, у якій поєднувалися розум і краса. Та хтозна, чи усвідомлювала це вона сама.
    соняцитує5 місяців тому
    Фуміко ніколи не соромилася висловлювати критику, навіть своїм керівникам. Вона сварилася з колегами й керівниками. Але ніхто на неї не ображався. Вона завжди була чесною й відвертою, та й усіх захоплювало те, скільки зусиль вона докладала у своїй роботі.
    соняцитує5 місяців тому
    Фуміко планувала бути відвертою — зрештою, теперішнє однаково не зміниться. Але вона не могла сказати цього. Їй здавалося, що це зізнання буде визнанням поразки. Вона зненавиділа б себе, якби запитала щось на кшталт: «Що ти вибираєш — роботу чи мене?» До зустрічі з Горо робота для Фуміко завжди була на першому місці. Вона не хотіла казати йому щось подібне. Не хотіла й поводитися як стереотипна жінка, особливо перед чоловіком, молодшим на три роки. Вона була гордою. А ще, схоже, заздрила, що його кар’єрне зростання перевершувало її власне. Тому не спромоглася на відвертість. А втім… Однаково було занадто пізно…
    соняцитує5 місяців тому
    Когтаке намагалася говорити якомога більш упевнено, щоб заспокоїти Кеї та Казу. Вона була щирою. Хотіла показати їм, що сильна, та й справді такою була. «Я все одно буду поряд з ним, адже я медсестра».
    соняцитує5 місяців тому
    Когтаке відчула, що припустилася тої самої помилки, що й минулого разу. Фусагі терпіти не міг, коли йому казали зробити те, що він і сам запланував.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз