Олів’є Бурдо

весь час щось наспівував, хоча співав він жахливо. Іноді насвистував, також погано, але, як і все, що робиться від щирого серця, це було стерпно

Про неї батько казав, що вона на «ти» із зірками, мені було дивно таке чути, бо Мама всім «викала», навіть мені.

Щоранку, отримавши своє нове ім’я, вона вручала мені одну зі своїх щойно напарфумлених шкіряних рукавичок, мовляв, аби цілий день мене вела її рука.

До абсурдної назви додавалося сумне зібрання та різноманітні конференції якихось мокриць-учених із пом’ятими знаннями та інформацією обличчями.

В неї були сіро-зелені очі, достатньо широко розплющені аби проковтнути всю мою оригінальність

Сказав собі, що я також трохи вдарений безумством, і що з раціональних причин не мав би втелепатися в жінку цілковито безумну, і що наш союз буде подібний на шлюб одноногого з жінкою без рук і ніг, і що ці стосунки можуть бути хіба що кульгавими, вони розвиватимуться хіба що навпомацки в малоймовірному напрямку.

За час, якого вистачило на один коктейль і один танець, ця безумна жінка з пір’ям у волоссі просто звела мене з розуму та запросила розділити божевілля на двох.

Жорже, не забудьте взяти з собою вашу дурість, вона нам завжди знадобиться!

А батько відповідав:

– Не переймайтеся цим, Гортензіє, в мене з собою завжди є запасна!

багатьох пацієнтів переїзд був у розпалі, розум їх покидав, тому вони терпляче їли ліки та чекали, поки він сам піде і в голові стане чисто та порожньо.

Плакати при денному світлі – це інше, бо це вже новий рівень смутку.