Кассандра Клэр

– Гмм… – Клері задумливо покрутила камінь. – Знаєш, коли дівчата кажуть, що вони хочуть щось із великим камінчиком, то не варто вручати їм просто великий камінчик.

Слова наче зброя — цього навчив його батько.

– Я не переймаюсь тим, що інша, – сказала вона. – Я лише хочу бути тим, ким є насправді.

– У своєму житті я любила лише трьох людей: маму, Люка і тебе. Маму і Люка я втратила. Навіть не думай, що ти для мене не важливий.

«Любити – означає знищувати».

– Коли частина вечора, присвячена твоєму самозвеличенню, закінчиться, можливо, ми могли б повернутися до справи і врятувати мого найкращого друга від смерті через знекровлення?

– Знекровлення, – сказав Джейс, вражений. – Яке рідкісне слово.

– А ти рідкісний…

– Т-с-с-с, – перебив її він. – Не можна лаятися в церкві.

– Ми ще не в церкві, – пробурмотіла Клері, йдучи за ним кам’яною доріжкою до подвійних вхідних дверей.

«Ти не зможеш врятувати інших, поки спочатку не врятуєш себе»

— Господи! — вигукнув Люк.

— Ні, це лише я, — сказав Саймон, що стояв за дверима. — Хоча мені вже казали, що ми разюче подібні.

— Ти ж не гей, правда?

Саймон зблід іще сильніше:

— Якби я ним був, я б одягався краще.

Їхні життя горіли яскраво, як вогник свічки, й так само легко було їх загасити