Рутківський Володимир

Посередині летів сам Гафур-ага, дебелий, сивуватий татарин зі шрамом через щоку

Лише вартовий, дужий яничар, усе ще сіпався, спливаючи кров’ю. І не стрілою була пробита його горлянка, не ножем — а розпанахана могутніми вовчими іклами!…

Великого, завбільшки з теля. Не встиг Гафур-ага протерти очі — як вовка мов лизень злизав. А замість нього промайнула і так само швидко щезла постать уруса.

Попереду аги летіли двійко випробуваних охоронців — Мустем та Мустафа.

це було останнє, що почув Гафур-ага.
Мустем, і Мустафа і всі, хто мчали слідом за ними, зненацька побачили, як звівся дибки і розпачливо заіржав кінь їхнього повелителя. Тієї ж миті сіра блискавка вилетіла з кущів і впилася в зашийок Гафура-аги.

Всі воронівські хлопці, мабуть, уже подалися до річки. Хто просто купається, хто ловить раків під берегом, а хто взяв камінь і з очеретиною в роті сидить під водою — вдає, ніби ховається від татарського набігу.

А Грицик, найліпший Саньків товариш, пасе за селом панські телиці

А він, Санько, мов мала дитина, мусить пасти курчат

Коли через кілька років несподівано знайдете варення, дістанете його до обіднього столу і скуштуєте, то роздобудете з пам’яті, як з добре замкненого льоху, найщасливіші миті дитинства…

На світі безліч смачних речей. Це, мабуть, відомо кожному.
І все ж ніщо у світі не може зрівнятися з пінкою від варення!