Робін Гобб

  • Антоніо Свиридовцитує2 роки тому
    , який уже почав старіти, і з животом, у якому було більше жиру, аніж м’язів. Він зміряв нас підозріливим поглядом знизу вгору, притаманним воїнам, а потім застиг на місці, чекаючи, доки ми розповімо, чому прийшли.
  • Антоніо Свиридовцитує2 роки тому
    На полицях у безладі лежали якісь скрижалі та манускрипти.
  • Антоніо Свиридовцитує2 роки тому
    . У масивному каміні палав вогонь, наповнюючи помешкання теплом і приємним хвойним запахом. Під кутом до каміна стояв величезний стіл. За ним сидів кремезний чолов’яга. Він схилився над купою паперів, насупивши брови. Чоловік не одразу поглянув угору, тому я кілька хвилин дивився на його скуйовджене темне волосся.
  • Антоніо Свиридовцитує2 роки тому
    За вікном лютував холодний вітер. Весь лід та сніг, які вдень підтанули, знову замерзли з настанням ночі. Ожеледиця тріщала під моїми ногами, а вітер задував у всі шпарини мого вбрання.
  • Юлія Вишнівськацитує9 місяців тому
    На кухні пахло їжею, пивом, чоловічим потом, вологи

    Кінець поки

  • Chester Glowцитує7 місяців тому
    Мої змерзлі ноги почали німіти.
  • Назар Насібовцитує2 роки тому
    Вітер був попутний, а капітан підвів нас аж до самих скель, обриси яких ми бачили, хоч я й думав, що це неможливо.
  • olswydцитує2 роки тому
    Починаю працювати знову й знову, але виявляється, що я пишу про свої власні починання, а не про джерела історії цього краю
  • olswydцитує2 роки тому
    Пригортайся до Лисиці. Вона захищатиме тебе і надере зад будь-кому, хто захоче тебе потурбувати
  • olswydцитує2 роки тому
    . Та все ж ми оминули замок десятою дорогою: нам на сьогодні було досить людей
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз