bookmate game

Голлі Блек

  • Dasha Kolodnitskaцитує2 роки тому
    — Якусь мить, — каже він, — я думав, чи то, бува, не ти в мене стріляла.

    Я кривлюсь.

    — І чому ти вирішив, що то була не я?

    Він усміхається мені.

    — Стрілець не влучив.

    Я вже казала, що він уміє зробити комплімент так, щоб завдати ним болю. Також він може сказати щось начебто образливе так, що почуваєшся, наче тебе справді бачать.
  • qurpixцитує2 роки тому
    повільно лягаю спиною на холодний камінь і простягаю руки до нього, неначе благальниця.

    — Можеш робити зі мною, що заманеться, — кажу я. — О, будь ласка. Мені потрібен лише ти.

    Він тяжко зітхає й стає навколішки. Тепер ми обоє на підлозі, й він опускається наді мною так, що його тіло наче утворює клітку. Притискає вуста до пульсу на моєму зап’ястку, що мчить в одному темпі з моїм серцем.

    — Насміхайся з мене скіль
  • Dasha Kolodnitskaцитує2 роки тому
    — Я знав, що ти їй подобаєшся, — каже Лок. — Тому й мусив добути її першим. Пам’ятаєш вечірку в моєму саду-лабіринті? Як я поцілував її в тебе на очах?

    — Я пам’ятаю, що ти тримав її в обіймах, та погляд її був спрямований на мене, — відказує Кардан.
  • Dasha Kolodnitskaцитує2 роки тому
    — Жити завжди під чиїмось контролем, залежати від чиєїсь волі та примхи — це не життя.
  • Dasha Kolodnitskaцитує2 роки тому
    Ненавиджу думати про те, як емоції беруть наді мною гору, роблять мене слабкою.
  • Dasha Kolodnitskaцитує2 роки тому
    Можливо, хотіти, щоб тебе любили, — це ще не найгірше бажання, навіть якщо тебе не люблять. Навіть якщо це боляче. Можливо, бути людиною не завжди означає бути слабкою.
  • Dasha Kolodnitskaцитує2 роки тому
    Хоч скільки ми гриземося, бувають миті, коли ми розуміємо одне одного аж надто добре.
  • Dasha Kolodnitskaцитує2 роки тому
    — Я, на відміну від Лока, ніколи не вважав грою кохання, — заперечує він. — Мене можна звинуватити багато в чому, але не в цьому.
  • Dasha Kolodnitskaцитує2 роки тому
    Тепер це гра, в яку я не проти пограти.
  • Dasha Kolodnitskaцитує2 роки тому
    — Ми — і ти, і я — дуже довго прожили в броні. А тепер я не знаю достоту, чи вміє хтось із нас її знімати.

    — Це що, ще одна загадка? — питаю я. — А якщо я її відгадаю, ти знову почнеш мене цілувати?

    — Якщо тобі так хочеться.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз