Марко Вовчок

Та тiльки в них i мови було, що князi та пани вельможнiї. Було, i к весiллю зовсiм приберуться, i будинки поставляють кам'янi, i коней вороних позапрягають, — аж лихо! Пересипають такеньки, пересипають, — панночка

Бо таке наше дiло: хоч панам добре ведеться, хоч їм горе йметься, а нам певно одно: кому, каже, весiлля, а курцi — смерть!

Прокинеться, — до дитини, а дитинка вже на божiй дорозi.

як щаститься, усе добро на лихо стане.

Вип'ємо до дна, бо на днi молодiї днi!

І тим, що учать — нуда, і тим, що вчаться — біда.

Журбою поле не перейдеш, та й од долі не втечеш.

Люди, пани, москалі, перекупки.

Якби мені за кожною бідою моєю плакати, досі б і очі я виплакала