Олена Любенко

збіса ж приємно, коли когось упіймають зі спущеними штаньми й піднятим прутнем, і це не ти.

на той час у їхні гарячі сподівання вже просочувалася холодна певність і важкою крижаною водою стікала донизу.

Мені цікаво було, як воно — пройти ті останні сорок ярдів до електричного стільця, знаючи, що на ньому ти й помреш?