Юрій Андрухович

втрата значно серйозніша, адже без музики, без улюбленої тобою музики ти, фон Ф., ніхто й ніщо. Без музики ти дешевий сучий син, егоїстична потвора, обмежене самозакохане бидло. З музикою ти поет, геній, людинолюбець і мудрець, тільки музика надає сенсу твоєму гнітючому, помилковому і. зрештою, випадковому існуванню, дурний осле.

світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів, але й занадто ніжний, аби щось у ньому змінити за допомогою куль.

Яка різниця, як називається оце тлінне тіло? Головне — безсмертна душа. А вона не має земного імені, затісне для неї будь-яке з імен людських.

Як кажуть, демократія — прекрасна річ, але нічого гіршого людство вигадати не могло.

— батько двадцяти двох дітей, багатолітній наш помічник, агент для особливо делікатних доручень "Циганський Барон".
— Це той, що втопився у гівні?
— Той самий.

Однак свобода виглядає ілюзорно, як вдало відзначив в одному зі своїх віршів Андрухович!…

Проклинаю імперію. — вимовив ти з інтонаціями східного пророка.

Я це життя любив — з усім паскудством, — хоч це паскудство й мучило мене. Однак не вб’єте ви мене цілком —

Я намагався не мати ворогів і подобатися всім без винятку, пам’ятаючи, що єдиний мій найлютіший ворог — це я сам.

Одного чудового дощового травневого дня, тобто сьогодні, будучи в дещо потьмареному етапі, я за якимось бісом опинився в підземеллі.