Роальд Дал

— Татку, але ж це нечесно, — обурилася Матильда. — Це шахрайство.

— Чесно ніколи не розбагатієш, — відповів батько. — Клієнти для того і є, щоб їх дурити.

Вона знала, що негарно ненавидіти рідних батьків, але їй було дуже важко позбутися цього відчуття. Книжки розкривали перед нею життя, якого вони ніколи не бачили. Якби ж їм хоч трохи почитати Діккенса чи Кіплінґа — тоді б вони швидко збагнули, що в житті буває і щось краще, ніж ошукування людей та сидіння перед телевізором.

— Так йому й треба, — буркнула місіс Вормвуд. — Ото не треба було пхати в носа пальця. Огидна звичка. Якби всі діти мали на пальцях суперклей, то миттю перестали б це робити.

Матильда сказала:

— Дорослі теж так роблять, мамусю. Я бачила вчора на кухні, як ти сама це робила.