Віка Хмелюк

Бережи себе, Тесса. Це перші слова, які він сказав мені тієї ночі, коли врятував мені життя, і з тих пір він повторював їх десяток разів.

мій батько був страчений за державну зраду і контрабанду

Мої власні очі світло— карі, каштанове волосся заплетене в тугу косу під кепкою

— Навряд чи я тобі ще потрібен.

Ці слова сказані легко, але вони вражають мене, як стріла. Кандалі потрібен свій король. Мені потрібен мій брат.

Але чотири роки тому вони були вбиті прямо у нас на очах. Убиті пострілом в горло в Тронному залі. Стріли прибили їх до землі, їх голови звисали набік, очі були широко розкриті й засклені, коли вони захлиналися власною кров'ю. Цей образ досі іноді переслідує мене уві сні.

Гаррістану було дев'ятнадцять. Мені було п'ятнадцять. Він отримав стрілу в плече, коли кинувся, щоб прикрити мене.

Раніше їх було десять, але консул Барнард очолив змову з метою вбивства моїх батьків. Він би вбив і нас теж. Після того, як Гаррістан врятував мені життя, я побачив Барнарда, що йшов за ним з кинджалом.

Мій брат був зверху мене, його перелякане дихання віддавалося болем у мене в вусі. Я витягнув стрілу з плеча Гаррістана і встромив її прямо в шию Барнарда.

Вони поважають мого брата — як і слід.

Вони бояться мене.

Я не проти. Це позбавляє мене від деяких нудних розмов.

Після того, що зробив Барнард, здавалося, що за кожним обличчям ховається таємний мотив, який призведе до нашої смерті.

У Гаррістана мало терпіння до довгих юридичних документів. Він схиблений на грандіозних планах і широкому кругозорі. Я той, хто вдається в деталі

На жаль, остання жінка, яка проникла в мої думки, також намагалася отруїти мене і Гаррістана за вечерею. Це була не перша спроба вбивства, але це, безумовно, була найближча зустріч з моменту вбивства наших батьків.

Так що романтика для мене виключена.