Бернардо Ачаґа

Авжеж, саме так мовить голос, який я слухаю в собі, тому щоразу, коли він хоче щось пояснити мені, більшість його сентенцій видаються надто мудрованими, а отже нудними, і доводиться набиратися терпіння, щоб витримати це й не заволати. Втім, волай — не волай, марно, бо голос однаково нікуди не дінеться.

— Він нікуди не дінеться, бо він — наш Янгол-охоронець, — сказала мені якось, коли я ще була молодою, одна літня корова на імʼя Бідані. — Ти маєш радіти, що він у тобі є. Він буде твоїм найкращим другом у цьому житті, й завжди розрадить тебе, коли ти почуватимешся самотньою. Ти не знаєш, на що зважитися, коли мусиш зробити вибір? Це пусте, слухай його, і він підкаже тобі кращий вихід. Тобі загрожуватиме страшна небезпека? Довірся йому, віддай своє життя в руки Янгола-охоронця — він виведе тебе на вірний шлях.

А це, на мою думку, — суттєвий недолік, бо насправді більшу частину життя ми спимо, а хто погано спить, той погано живе. Той, хто погано проводить ніч, так само погано проводить день.