bookmate game

Ілларіон Павлюк

    Віталінацитуєминулого місяця
    Мабуть, вони б так ніколи й не зустрілися, двоє непоєднуваних крайнощів людської свідомості: дівчинка, що раз у раз спливала на поверхню реальності, і чоловік, що давно в ній потонув.
    Віталінацитуєминулого місяця
    А коли дивишся в очі тій, з якою танцюєш, решта світу розмащується до бляклої, нечіткої картинки, і, поки лунає музика, реальність — це лише відлиск, що облямовує її лице.
    Віталінацитуєминулого місяця
    Дівчинка всміхалася й скидалась на ожилого сонячного зайчика.
    Віталінацитуєминулого місяця
    — Якраз люди всі однакові. Спочатку. Однаково зворушливі рожеві немовлята. Просто потім хтось дозволяє собі перейти межу, а хтось ні.
    Віталінацитуєминулого місяця
    Втім, Надя не боялася темряви. Морок був навіть хороший, якщо є за що триматися рукою,
    Віталінацитуєминулого місяця
    Не можна покладатися на долю, — вона полюбляє бити в спину.
    Віталінацитуєминулого місяця
    иходії завжди погані, а хороші люди — завжди хороші!

    — Це наївно?

    — Це не так, як у житті
    Віталінацитуєминулого місяця
    Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, безсумнівно, цікавиться вами
    Віталінацитуєминулого місяця
    Так от, іронія в тому, — стиха продовжив Харитон, — що коли ви відчуваєте під язиком мідний присмак монети, всі ваші виправдання руйнуються! Ви розумієте ціну кожному вчинкові й усвідомлюєте, що зло, яке ви коїли, ніколи не було відносним, а ви чудово відали, що творили. Завжди. І ось тут вам стає по-справжньому страшно, хоч би як ви, Андрію Олександровичу, прикидалися атеїстом!
    Віталінацитуєминулого місяця
    — О, Боже…

    — Він вас не чує, — безбарвним голосом зауважила дівчина.

    — Хто не чує?

    — Бог. Він тут нікого не чує. Навіть коли просиш про таку просту річ, як смерть
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз