Тал Бен-Шахар

Складалося враження, ніби всі ці люди сприймають свої душевні проблеми як неминучу ціну успіху

Причина того, що навколо нас так багато людей, які беруть участь у щурячих перегонах, криється в нашій культурі, яка сприяє зміцненню таких забобонів. Якщо ми закінчуємо семестр на самі «відмінно», то отримуємо подарунок від батьків; якщо ми виконуємо план на роботі, то в кінці року дістаємо премію. Ми звикаємо не думати ні про що, крім мети, яка бовваніє на горизонті, і не звертати уваги на те, що відбувається з нами зараз

Накопичення вже не є засобом виживання — воно перетворилося на самоціль. Ми тепер накопичуємо не для того, щоб жити, а живемо для того, щоб збирати.

У дослідженні під назвою «Темна сторона американської мрії» Тім Кассер і Річард Райян наочно демонструють, що гонитва за фінансовим успіхом призводить до негативних наслідків, якщо перетворюється на головну мету і на керівний принцип життя. Тим, для кого найважливіша мета — це заробляння грошей, набагато важче реалізуватися в житті й повністю розкрити свій потенціал. Зазвичай таким людям судилося пережити чимало горя й душевних страждань, вони легше впадають у стан депресії та нервозності. А оскільки тіло й душа дуже тісно пов’язані між собою, у таких людей і здоров’я слабше, і менше життєвих сил. Такі самі результати дали дослідження і за межами Сполучених Штатів: студенти школи бізнесу в Сінгапурі, які «неабияк увібрали в себе матеріалістичні цінності, також скаржилися на зниження рівня самоактуалізації і щастя, занепад життєвих сил, зростання нервозності й неспокою, посилення соматичної симптоматики і відчуття власної неспроможності».

Психолог Тім Кассер у своєму дослідженні наочно демонструє, що наявність вільного часу — надійний гарант духовного добробуту, тоді як наявність грошей таким гарантом не є. Відчуття, що у вас достатньо часу, дає змогу займатися улюбленою справою, міркувати й віддаватися дозвіллю. Брак часу — це відчуття, що ви весь час живете «під напругою», поспішаєте, перевтомлюєтеся, спізнюєтеся. Усе, що треба зробити, — лише озирнутися навколо, а часто і зазирнути всередину себе, щоб зрозуміти, наскільки в нашому суспільстві всім бракує часу

За Ґоулманом, «Століття Неспокою» (так він влучно охарактеризував двадцяте сторіччя) тепер плавно перетікає у «Століття Меланхолії».

Наша звичка ставити знак рівності між працею і стражданням — це потужний внутрішній бар’єр, який заважає багатьом людям переживати щастя в навчанні й у прац

Психолог Емі Вжесневські та її колеги доводять, що люди сприймають свою роботу трьома можливими способами: як роботу, як кар’єру або як покликання

Оскільки нам не віриться, що ми й справді гідні чогось хорошого і що воно могло б нам належати, то ми відчайдушно боїмося все це втратити.

Щовечора перед сном записуйте у свій подячний щоденник щонайменше п’ять речей, які зробили або роблять вас щасливими, — ті речі, за які ви вдячні долі.