Grygorij Kvitka-Osnov'janenko

i вздрiв Марусю, а вона аж у третiх сидiла, бо старшою дружкою, скiльки було її не просять, нiколи не хоче: "Нехай, - каже, - другi сiдають, а менi i тут добре".

I що є у нас, хоч скотинка, хоч хлiбець на току, худобинка у скриньцi, так сьому так усе без порчi й бути?

Сьогоднi жив, завтра - що бог дасть!