Іван Багряний

— Так Одеса-мама...
— А Владивосток — помийна яма..

«Будеш проклятий, милий синочку,

Як зігнеш себе, мов билиночку!

І спина тобі нехай скорчиться!

І чоло твоє нехай зморщиться!..»

Але всі дороги сходимі, й всі могили зчислимі, і кожна ніч — навіть полярна ніч! — кінчається ранком…

смугасте шкірою, а ще смугастіше репутацією

Спершу була темрява, липка й волохата.

Місяць поблід і квапився вгору.

Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючиї

— Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи

І мчить він без зупинки, хряскотить залізними лапами, несе в собі приречених, безнадійних, змордованих, — хоче замчати їх у безвість, щоб не знав ніхто де і куди, — за тридев'ять земель, на край світу, мчить їх у небуття.

Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючиї Та з розпукою крізь стиснені щелепи:
— Жить!
— Відплатить!!.
...Або вмерти.