Віра Кучменко

  • holodviktoria596цитує8 місяців тому
    Перший крок, який слід зробити, — це усвідомити, що любов становить собою мистецтво, подібно до того, як мистецтвом є саме життя. І якщо ми хочемо навчитися любити, то маємо йти тим самим шляхом, що ним зазвичай ідуть, прагнучи оволодіти будь-яким іншим мистецтвом, скажімо, музикою, живописом, теслярським ремеслом, медициною чи інженерною справою.
  • holodviktoria596цитує8 місяців тому
    Той, хто врятував одне життя, вважай, врятував цілий світ. Той, хто зруйнував одне життя, зруйнував цілий світ»
  • holodviktoria596цитує8 місяців тому
    Саме за таку ціну купується рівність: жінки рівні з чоловіками, бо вони більше від них не відрізняються.
  • holodviktoria596цитує8 місяців тому
    Від народження до смерті, від понеділка до понеділка, з ранку й до вечора всі види діяльності людини є одноманітними й визначеними наперед. То як людині, котра потрапила в павутиння щоденної рутини, не забути, що вона людина, унікальний індивід, якому даровано лиш одне — оце саме життя з надіями й розчаруваннями, горем та страхом, прагненням любити й жахом, що його спричиняють порожнеча і самотність?
  • holodviktoria596цитує8 місяців тому
    іншого боку, того, хто сидить тихо, споглядаючи світ без особливої мети або цілі, — і дослухається хіба що до себе і своєї єдності зі світом — вважають «пасивним», бо він нічого «не робить». Насправді ж такий стан зосередженої медитації є найвищим проявом діяльності — тут діє душа, і це можливо лише за умов внутрішньої свободи й незалежності.
  • holodviktoria596цитує8 місяців тому
    одна людина дає іншій? Вона віддає себе, найцінніше, що має, своє життя. Це зовсім не означає, що людина жертвує своїм життям заради іншого — вона віддає те, що в ній живе; віддає свою радість, інтереси, своє розуміння, знання, гумор і смуток — усі прояви свого життя.
  • Оля Клецьцитує8 місяців тому
    більшості людей проблема любові передусім полягає в тому, щоб любили їх, а не вони самі, тож ідеться зовсім не про здатність людини любити. Отже, для них проблемою є те, як зробити, щоб їх любили, як бути тими, кого люблять.
  • Ніколь Браєнцитуєторік
    Багатий не той, хто багато має, а той, хто багато віддає
  • b8874636975цитує2 роки тому
    не тільки інші люди, а й ми самі становимо собою «об’єкти» наших почуттів і ставлення; ставлення до інших і до себе не є суперечливими, вони за своєю суттю пов’язані. Зважаючи на проблему, що розглядається, це означає: любов до інших і любов до себе не суперечать одна одній. На противагу — любов до самого себе є в усіх, хто здатен любити інших. У принципі любов є неподільною, коли йдеться про зв’язки між «об’єктами» і власне людиною. Справжня любов є проявом продуктивності й передбачає турботу, повагу, відповідальність і знання. Ц
  • b8874636975цитує2 роки тому
    Зважаючи на ці всі роздуми, можна дійти висновку, що любов до Бога годі відокремити від любові до батьків. Якщо людина не піднялася над кровозмішною прив’язаністю до матері, клану, нації, якщо їй і досі притаманна дитяча залежність від батька, котрий карає її або ж винагороджує (чи від будь-якої іншої влади), в неї не може розвинутися більш зріла любов до Бога. Тож її релігія перебуває на найбільш ранній стадії свого розвитку, коли людина сприймає Бога як матір, що всіх захищає, або як батька, котрий може карати чи винагороджувати.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз