bookmate game

Панас Мирний

  • Возможно кошкацитуєторік
    Ми не тiльки над скотиною знущаємося, – ми й свого брата часом черкнемо...
  • Мошкацитуєторік
    Ухопив стільця, стеребив на лаву, знайшов ножа, зліз на стілець та й повидовбував очі у образа! Тоді взяв - увесь хліб з'їв та й побіг на грядки до баби. "Бабо! бабо-о!" - гукає.- "Чого, Чіпко? ходи сюди!" - озивається з бур'яну баба. Прибіга Чіпка.- "А я, бабо, і той хліб з'їв!" - хвалиться.- "Нащо ж ти, сину, з'їв? А як мати прийде та спитає: "хто хліб поїв?"-то бозя й скаже…" - "Е… е… бозя, бабо, не бачила… Я повиймав очі, щоб не дивилася!.."
  • Анастасія Дмитронякцитуєторік
    Життя, – що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши
  • Возможно кошкацитуєторік
    утiшно думати: з якою натоптаною головою виросте її онуча.
  • Возможно кошкацитуєторік
    Пiшов додому Чiпка, насупившись, понiс у серцi гiрке почуття ненавистi на долю, що подiлила людей на хазяїна й робiтника...
  • Возможно кошкацитуєторік
    Бий, – думає Чiпка, – бий дужче... бий хоч цiлий вiк так, тiльки не прогонь вiд себе... Менi так любо та мило з тобою!»
  • Анастасияцитує4 місяці тому
    Дожидати страшного страшніше, ніж його переживати.
  • Мошкацитуєторік
    - Я, бабусю, буду добрий… я злого не робитиму, то й бог мене не поб'є… А отих дітей, що мене били та проганяли - тих бог поб'є, бо вони злі!.. Я буду добрий, бабусю…
  • Мошкацитуєторік
    А й дитина ж то вийшла - на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне… Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Другі діти жваві,- як дзиґа крутиться, на місці не всидить… Скажеш йому: дай те! дай дру ге! - як стріла пуститься… Чіпка, як його звали,- не такий, ні! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: "Подай, Чіпко, води! - або - ножа, або - веретено!.." То він і почне: "А де ж воно лежить, чи стоїть?" Отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть. Мотря за це не любила Чіпки.- "Десь
  • Валерія Лисечкоцитує2 роки тому
    А з другого боку чорнів яр, з яру піднімався сизий душний туман… Зокола ніщо не нагадувало, щоб там жили люди. І справді, там не жили люди, - там мучилися та скніли тисячі злодпв, душогубів, - там кам'янів, омліваючи серцем, жаль, - тисячами замирали почуття, - тисячі розумів німіли, мішалися… Темне, як і сама будівля, зло царювало у тій страшній схованці…
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз