Панас Мирний

Дожидати страшного страшніше, ніж його переживати.

Ми не тільки над скотиною знущаємося, – ми й свого брата часом черкнемо…

Одна Мотря щонедiлi, щосвята ходила до церкви та подавала як не шага, то копiйку на часточку за здоров’я Максима. Оддавши свою вбогу лепту, падала Мотря перед пречистою на колiна й молила її тихим-гарячим словом, щоб вона берегла її дитину од лихої години, щоб направила його на добрий розум.

Коли лучалося йому яке лихо, вони завжди гуртом його виручали. Чи одбiжить, бува, люльку в спiрцi, а грошей на нову катма, – вони складалися по шагу там, чи по копiйцi – i купували; чи порвалося що з одежi, при бiйцi, до останку, – вони йому вислужену й залежану в якого бережливого брали й давали...

Усе через те, що кожне само про себе дбає... Братове лихо – чуже лихо! Немає єдностi – чорт має й волi!

Ще генеральша в дорозi, а вже Потапович цiлi Пiски зганяє: муштрує «хохлiков», як треба «гаспажу» зустрiчати

приходилось миритись з своєю долею

З того часу дiвчинка не пропускала вже нiколи такого случаю: через його вона приймала ласку од батька-матерi й горiлку..

Явдошка, що найшлася через рiк пiсля того, як косоока Меланiя зiйшлася з кривоногим Терьохою

Що його робити? Волею-неволею