Ерлінг Кагге

Допитливість є самим двигуном життя

Гадаю, страх, який описує Фоссе, — це страх краще пізнати самих себе. Щоразу, коли я намагаюся цього уникнути, з’являється якась смердюча хмарка боягузтва.

Я був наодинці зі своїми думками та ідеями. Майбутнє відступило на другий план. Я не звертав уваги на минуле, я був нарешті присутнім у своєму власному житті. «Коли ви входите в нього, світ зникає», — стверджував філософ Мартін Гайдеґґер. І саме це зі мною й сталося.

Дотепер існує цілий континент, загадковий та практично невивчений, «що може стати країною чиїхось фантазій». Я відчуваю, що це може стати найбільшою цінністю Антарктики для моїх трьох доньок та прийдешніх поколінь.

Навіть маленька мишка може з’їсти слона, якщо робитиме це поступово. Головний виклик — виявлення бажання це робити.

Яким є наступний найскладніший виклик? Перебувати в злагоді із самим собою.

Тиша ж є більше ідеєю. Поняттям. Тиша навколо нас може містити багато чого, але найцікавішим різновидом тиші є той, що лежить всередині. Тиша, яку я сам у певному сенсі, мабуть, і створюю.

Глибоко в життєвому океані, під хвилями та бурунами, ви можете знайти свою власну внутрішню тишу.

Як каже стара норвезька приказка, найважливіше не те, як ви почуваєтесь, а те, що ви з цим робите.

Здається, що всі ми (або принаймні дуже багато хто) прагнемо повернутись до чогось первісного, справжнього, знайти спокій та спробувати невеличку тиху альтернативу надокучливому галасу.