Валерія Миколаївна Бондар

Перш за все пізнай себе; і тільки тоді — самовдосконалюйся.

Перш за все пізнай себе; і тільки тоді — самовдосконалюйся.
Епіктет

саме ті дві хвилини, поки мій рот був набитий незнайомою мені їжею, а очі дивилися на незнайомий краєвид, я існувала лише в цьому моментові. Я жила, я відчувала, уся моя істота була готова отримувати та приймати нове. Я була в одному-єдиному місці на землі.

подумки переконуючи себе в тому, що це нормально — почуватися ніяково у новому середовищі. До всього доводиться звикати. Особливо коли тебе силою вибивають із твоєї зони комфорту.

Ревнувати — низько! У цьому немає жодного сенсу! Якщо тебе люблять, то будуть із тобою; а якщо люблять недостатньо сильно, то вони в будь-якому разі не варті того, щоб бути з тобою. І ти це знаєш.

ліфт із полірованої латуні

Іларія подала курку в соусі з червоного вина та спецій із таким обличчям, як сказала б моя мама, немов її віслюк ударив.

— Гм… — Я розгублено поглянула на телефон. — Ой, матінко. Я маю повертатися до Аґнес.
— Ми ще побачимося? Який у тебе стіл?
— Тридцять другий, — бовкнула я, перш ніж встигла зрозуміти, що не мала цього казати.
— Тоді до зустрічі. — Усмішка Джоша ненадовго зачарувала мене. — Я хотів тобі сказати, ти дуже гарна. — Він нахилився ближче й перейшов на шепіт. — Відверто кажучи, твоя сукня подобається мені значно більше. Ти вже сфотографувалася?
— Що?
— Ось так. — Він випростав руку, і перш ніж я встигла зрозуміти, що відбувається, він зробив селфі — наші голови в декількох сантиметрах одна від одної. — Ну ось. Дай мені свій номер, і я надішлю тобі фото.
— Ти хочеш надіслати мені нашу спільну фотографію.
— Ти відчуваєш приховані мотиви? — Він широко усміхнувся. — Тоді гаразд. Я залишу її собі на пам’ять. Пам’ять про найгарнішу дівчину на балі. Звісно, якщо ти не хочеш, щоб я її видалив. Ось, тримай. Можеш видаляти. — Він простягнув мені телефон.
Я подивилася на фото і затримала палець над кнопкою.
— Якось це грубо — видаляти когось, кого ти тільки-но зустрів. Але, гм… дякую… і за те, що допоміг мені знайти стіл ворога. Дуже мило з твого боку.
— Завжди до ваших послуг.
Ми всміхнулися одне одному. Перш ніж сказати ще щось, я втекла до свого столика.

Гардеробниця — жіночка за шістдесят — підвела брову й відвернулася.
— Гм, Аґнес, не думаю, що тут можна палити.
Здається, їй було начхати. Мабуть, коли в тебе купа грошей, можна не думати про правила інших людей. Урешті-решт, що вони зроблять — виженуть її?
Вона підпалила цигарку й полегшено затягнулася.
— Тьху. Ця сукня така незручна. А ці стринги, вони впиваються в мене, немов сирорізка! — Вона звивалася перед дзеркалом, задираючи сукню та нишпорячи під нею наманікюреною рукою. — Треба було взагалі без трусів іти

Поклавши слухавку, я відчула себе якось неправильно. Я не зовсім зрозуміла, що тільки-но відбулося. Я нерухомо сиділа на краю свого ліжка. А тоді поглянула на візитку Джоша. Він дав її мені, притиснувши до моєї долоні та закривши пальцями.
«Зателефонуй мені. Я покажу тобі цікаві місця».