Оксана Кір’ян

Так само і в житті буває: спочатку терпко, а потім після всіх морозів-невдач і солодко…

Як казала незабутня Раневська, чекаєте на телефон, а дзвенить будильник…

Особливо, — напоумлювала вона, — не довіряй подружкам і не підпускай їх до своєї сім’ї, бо вкрадуть твоє щастя і не подавляться. Не вір навіть тим, які з тобою були від самого дитинства. Ті найнебезпечніші і найпідступніші».

Психологи стверджують, що на кожну ситуацію можна по-всякому подивитися і змінити бачення того, що відбувається. Все залежить від фантазії і налаштованості.

Бо як це не прикро визнавати, але незамінних не буває.

Сільські люди — особливі, вони все про всіх знають.

а якщо з опікуванням душі у Стефанії Павлівни все більш-менш виходило, то з боку «хліба насущного» й до нього якось не дуже складалось. Бо пенсії старенької ледве вистачало тільки на найпростішу їжу, не кажучи вже про звичайні дитячі радощі. Та Ольга і не вимагала у баб­ці ніколи нічого. Купить бабуся жменьку м’ятних цукерок або батончиків яких — і добре. А випрошувати, канючити чогось смачненького, як інші діти, Оля ніколи б не стала. Як у бабуні Стефи є зайві гроші, вона й так Олі все купить. Тільки от зайві гроші рідко коли водилися.

То вона Ольга Сергіївна? Дивно — вона ніби щось передчувала, бо Ольга Павлівна для неї якось завжди не звучало. Він — …тато Сергій.

Крадькома дивиться на нього.

Думала побачити мишку, а побачила гарненьку молоду дівчину. Д

Віддаватися йому так відверто, так безсоромно і так божевільно? Це вона? Ні, це, мабуть, зовсім інша жінка. Вона сама себе навіть не з