Малгожата Гутовська-Адамчик

Дивися на них. Покажи, чого ти варта. Бався словами. Ти найкраща!

Знову сидять удвох, вона й Патрик, на тих самих сходах, в очікуванні результатів. Розповідають одне одному про враження після прослуховування. Таке дивне відчуття, наче вони знайомі бозна-скільки. Якби Зося подивилася на себе збоку, то не впізнала би тієї дівчини. Їй раптом хочеться подобатися! Вона всміхається! Прагне причарувати хлопця, з яким обмінялася кількома десятками фраз, із яким познайомилася годину тому! Вона закохалася.

Вона має дещо більше. Кохання.

Я скрізь тебе шукав!

А тоді вона отримує першу в житті одиницю, і клас вітає це шаленими оплесками, а вчителька — подивом.

«незлим тихим словом».

Вона йому подобалася.

Троє самотніх дівчат вдивляються в ніч.

Ніколи не знати, яку роль відіграють у нашому житті інші люди, хто приймає рішення, хто смикає за мотузки. Хочеться вірити, що ми самі, а потім з’ясовується, що весь час це був хтось інший.