Пауло Коельйо

Ніколи не знай сорому, — провадив він. — Приймай те, що пропонує тобі життя, й намагайся пити з усіх чаш, які перед тобою стоять. Ти маєш спробувати всі вина — якісь по кілька крапель, а якісь — випити до дна.
— А як я зможу відчути різницю між ними?
— На їхній смак. Лише той спроможний визначити добре вино, хто спробував вина гіркого.

Нам страшно втратити те, чим володіємо — життя, майно. Але страх зникає, коли зрозуміти, що й наші долі, й уся світова історія написані однією Рукою.

Чи повинна я пояснити йому, що ми не маємо боятися, що «якщо зло існує, то воно ховається в наших страхах»?

жити означає постійно чекати слушного моменту для дії

Знаєш, хто мешкає там, за мурами Віллету?

— Ті, хто напився з однієї криниці.

— Саме так, — підтвердила Зедка. — Вони вважають себе нормальними, бо роблять подібні речі. Ну, і я вдаватиму, що теж напилася звідти.

божевілля, притулок для розумово хворих, де людям не соромно зізнатися, що вони ненормальні, де ніхто не зречеться насолоди ради чемності до інших

Саме тому, що все в житті здавалося таким безглуздим, вона й почала змирятися з тим, що воно їй нав’язувало

люди ніколи не вчаться від того, що їм розказують, вони все повинні пізнати самі

що божевілля — це нездатність передавати свої думки

Чому є люди, що протидіють природному ходу речей, не борються за виживання за будь-яких обставин?