Марія Ткачівська

Осліпла Стефка. «Лиш-но сімнацять літ минуло, а вже сліпа», — галайкали по селі люди. Та так воно й було. Ладна, робітна, але сліпа. Не те щоб цілком не бачила, та вже дивитися на світ білий по-справжньому не могл

Якби не Мартин, утекла б світ за очі й нікому б у ласку не стояла. Та куди з малим утечеш?

Борис так і жив, поки не стоптав трохи підошов. Тридцять п’ять як для села — то вже старий кавалєр, та й не такий красюк, як був дотеперечки.