Джей Ті Ґеіссінґер

Любов — це отрута. Солодка отрута, так, але вона все одно вб'є тебе. — Джордж Р. Р. Мартін

Тому що ти двадцятивосьмирічна дівчина, яку я, блядь, викрав, дівчина, яка є найкращою подругою жінки мого найлютішого ворога, дівчина, яка переживає за свого колишнього коханця — теж мого ворога — яка народилася більш ніж на десять років раніше за мене в іншій країні, ніж я, і прожила зовсім інше життя, ніж я, і яка якимось чином, блядь, знає незрозумілих стародавніх філософів-стоїків і незрозумілих ліванських поетів двадцятого століття, і яка хоче готувати здорову їжу для своїх викрадачів та навчати їх технікам зняття стресу. Ти не маєш сенсу.

Проблема з безнадійними справами в тому, що вони дуже спокусливі для тих, хто знає, що таке бути загубленим.

Коли Тео посміхається, в кімнаті стає світліше на градуси. Шкода, що він робить це так рідко, адже така посмішка могла б покласти край війнам.

Бажання має особливий смак, який, спробувавши одного разу, ніколи не можна забути.

Він був тим, чого жінки прагнуть в глибині душі, тим, що робить його ще прекраснішим через його рідкість: справжнім чоловіком.

Але, чесно кажучи, Сюзанно, жодна розмова у світі не змінить минулого. Ми всі застрягли зі своїми шрамами та сумними історіями. Я думаю, що чим більше я говорила про свій біль, тим гірше він ставав, наче я длубалася в струпі, щоб він ніколи не загоївся.

Ось що я кажу собі в погані дні: у світі, повному тимчасових речей, у мене є кохання, яке триватиме вічно. Навіть якщо Кас пішов, наше кохання — ні.

Це не зовсім потяг. Це щось темніше. Більш небезпечне. Ніби я стою босоніж у неглибокій калюжі води, а він — це дріт під напругою, що іскрить за кілька сантиметрів від мене.

Якщо хороші спогади переважують погані, ти не повинна хотіти забути минуле.