Ендрю Нейдерман

поглянула на теку в нього під пахвою.

— Ой, зачекайте, — вона розвернулася, підбігла до

і ми поїмо, — проспівала вона. — Тож готуйся їсти.

Робота стала такою собі дамбою, що стримувала реальність його особистої трагедії. Тепер же дійсність накрила його з головою спогадом про усмішки Ґлорії, її поцілунки, її захва