Януш Корчак

Книжка з її готовими формулами притупила зір і відохотила думати. Живучи чужим досвідом, дослідженнями, поглядами, батьки так втратили довіру до себе, що не хочуть самі придивлятися до дитини. Неначе надруковане на аркуші — це одкровення, а не результат дослідження, тільки чийогось, не мого, колись когось, а не нині, цієї дитини.

Коли дитина має почати ходити й говорити? Тоді, коли почне ходити й говорити. Коли повинні прорізатися зубки? Саме тоді, коли проріжуться. А тім’ячко повинно зарости тоді, коли власне заросте. І немовля повинно спати стільки годин, скільки йому потрібно, аби виспатися.

Номера вагонів, рядів крісел у театрі, терміни сплати комунальних платежів — усе це, що для порядку вигадали люди, потрібне, але, якщо людина, чий розум сформовано поліцейськими правилами, вирішить посягнути на живу книгу природи, на голову їй звалиться відчутний тягар тривог, розчарувань і несподіванок.