нергія поступу підживлює вашу мотивацію. Вона змушує вас рухатися далі. Вона надихає вас. Без неї ви далеко не підете. Якщо ви не маєте мотивації робити те, що робите, ви не досягнете доброго результату.
Енергія поступу виникає тоді, коли ви успішно завершуєте одне завдання й тоді беретеся до наступного. Ніхто не любить застрягати на одному нескінченному проекті, у якому не видно чіткої лінії фінішу. Рити шанці цілих дев’ять місяців і не мати результату, що його можна було б продемонструвати, — таке реально зіпсує настрій будь-кому. Зрештою ви попросту перегоряєте. Щоб підтримувати енергію поступу й вашу мотивацію на належному рівні, сформуйте звичку здобувати маленькі перемоги на шляху до мети. Навіть незначне просування може дати позитивний поштовх вашій роботі. Чим більше часу забирає якась справа, тим менше ймовірно, що ви доведете її до кінця.
Коли ви спершу щось зробите, а тоді запропонуєте це споживачам — тоді ви відчуєте приплив позитивних емоцій. Запланувати меню на рік наперед — це нудно. Придумати нове меню, подати страви, а потім отримати відгуки — ось це захоплює! Тому не чекайте надто довго, бо ризикуєте загасити вогонь свого ентузіазму.
Якщо ж ви конче мусите працювати над тривалим проектом, спробуйте виділяти один день на тиждень (або один на два тижні) для маленьких перемог, які будуть підживлювати ваш ентузіазм. Маленькі перемоги дадуть вам нагоду порадіти і стануть джерелом добрих новин. А ви ж бо потребуєте безперервного потоку добрих новин. Коли кожні два тижні ви можете оголосити про щось нове, це додає енергії вашій команді, а клієнтам — створює привід потішитися.
Отже, запитайте себе: «Що ми можемо зробити за два тижні?» А тоді зробіть це. Випустіть продукт у світ і дозвольте людям користуватися ним, чи покуштувати, чи погратися. Чим швидше продукт опиниться в руках споживача, тим

від нормального сну з мазохістським почуттям гордості. Вони навіть хваляться тим, наскільки втомилися. Проте хвалитися тут нічим. Їхній стиль роботи неодмінно вийде їм боком.

Правильний підхід — розбивати велику справу на дрібніші завдання. Чим дрібніше завдання, тим легше розраховувати його виконання. Дуже ймовірно, що ви й тут помилитеся, але в цьому випадку це буде помилка значно дрібнішого масштабу, ніж при плануванні великого проекту. Якщо робота забирає вдвічі більше часу, ніж ви очікували, то краще, коли йтиметься про кілька додаткових тижнів у малому проекті, ніж про місяці у великому.
Намагайтеся розкласти ваші терміни виконання на дрібніші часові відтинки. Замість одного проекту, розрахованого на дванадцять тижнів, зробіть дванадцять однотижневих проектів. Замість фантазійних розрахунків щодо завдань, які вимагають щонайменше понад тридцять годин, розбийте роботу на більш реалістичні шести-десятигодинні відтинки. І так рухайтеся вперед крок за кроком