bookmate game

Джордж Сондерс

роки життя: 2 Грудня 1958 теперішній час

Цитати

Georgy Gnativцитуєторік
Що я роблю тут.

Тепер усе втратило сенс. Прийшли оті, висловити співчуття. Простягнуті руки. Живі-здорові сини. Маски робленого суму на обличчях, покликані приховати будь-які ознаки радості, якої все ж… не меншало. Приховати те, чим живеш, достоту важко, а власне цією радістю вони й жили — радістю, яку викликали у них потенційні можливості, що розкривалися перед їхніми живими синами. Донедавна я й сам був одним із них. Насвистуючи, прогулювався цією бойнею, відвертав погляд від жорстокої різанини, міг сміятися, мріяти і надіятися, бо ж не знав, що чекає невдовзі мене самого.

Нас самих.

Пастка. Жахлива пастка. І потрапляємо ми в неї у той перший день, у день свого народження. Адже рано чи пізно настане й день останній. День, коли треба буде покинути тут своє тіло. Уже кепсько. А тоді раз — і в нас самих народжується дитина. Умови життя у пастці ускладнюються. Бо ж і дитину чекає така сама доля. Усвідомлення цього мало б очорнювати кожну мить насолоди. Та ми знай на щось сподіваємося, знай забуваємо.

Навіщо, Господи? Навіщо тепер прогулюватися, намагатися, посміхатися, вклонятися, жартувати? Навіщо сидіти за столом, прасувати сорочки, зав’язувати краватки, чистити черевики, планувати мандрівки, співати пісень у ванній?

Навіщо, якщо його хоч-не-хоч доведеться залишити тут?

Невже треба й далі кивати, танцювати, міркувати, ходити, обговорювати?

Як раніше?

Проходить парад. А він не може підвестися і долучитися. То мені побігти навздогін, зайняти своє місце, високо піднімати коліна, розмахувати прапором і дути в ріг?

Був він любим чи ні?

Дозволь же мені більше ніколи не бути щасливим.
Georgy Gnativцитуєторік
Його думки знову звернулися до печалі; до того, що світ повниться печаллю; що той чи інший тягар печалі лежить на серці у кожного; що страждають усі; що хоч який шлях обере собі у цьому світі людина, завжди треба пам’ятати, що страждають усі (ніхто не вдоволений життям цілковито; з усіма поводяться несправедливо, всіх нехтують, навмисно не помічають, хибно розуміють), а тому всі повинні робити все можливе, щоб хоч трохи полегшити тягар на плечах у тих, з ким їх зводить на життєвому шляху доля; що печаль, яка гнітить йому душу нині, — не лише його, аж ніяк, адже подібно вже почувалися чи ще почуватимуться десятки інших людей, завжди, в усі часи, і подовжувати чи перебільшувати цю печаль не варто, бо користі тоді з нього не буде нікому жодної, а з огляду на те, що завдяки своєму становищу у світі він спроможний або чинити велике добро, або завдавати великої шкоди, залишатися й надалі у такому пригніченому
Georgy Gnativцитуєторік
Печаль спізнають, чи вже спізнали, чи скоро спізнáють усі.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз