Тагере Мафі

  • Miloslava7766цитуєторік
    Вона ходяча зброя серед людей», – говорили вчителі. «Ми ніколи не бачили нічого подібного», – говорили лікарі. «Її треба забрати з вашого дому», – говорили поліціянти.

    «Та будь ласка», – говорили мої батьки. Мені було чотирнадцять, коли вони нарешті мене здихалися. Коли вони відступили й дивилися, як мене волочать геть за вбивство, яке я не знала, що можу скоїти.
  • Kirа Karpiukцитує7 місяців тому
    Я живу у світі порожнечі.
  • никацитує6 місяців тому
    – Ти і я, Джульєтто – разом? Нас не зупинити.
  • Miloslava7766цитуєторік
    Мої очі заплющуються в підсвідомому намаганні заблокувати погані спогади, але це марне зусилля. Протести. Мітинги. Крики про допомогу. Я бачила, як жінки й діти помирали від голоду, бачила зруйновані, поховані в смітті будинки, випалені сільські пейзажі, єдиним плодом яких стали зогнилі тіла жертв. Я бачила мертве-мертве, і червоне, і багряне, і пурпурове, і найяскравішого відтінку улюбленої помади твоєї матері – усе перемішане в землі.
  • Miloslava7766цитуєторік
    Жах в очах моєї матері, мука на обличчі батька, вираз прихованого страху, що спотворив їхні риси. Цього я ніколи не забуду. Їхня дитина була монстр. Одержима дияволом. Огорнена пітьмою. Нечиста. Огидна. Ліки, аналізи, медичні покази нічого не дали. Як і психіатричне обстеження.
  • Miloslava7766цитуєторік
    Можливо, безпечніше зачинити мене в камері. Можливо, для Адама безпечніше ненавидіти мене. Він сидить у кутку, закривши обличчя руками.

    Я ніколи не хотіла його скривдити.

    Я ніколи не хотіла кривдити жодної людини, яка не кривдила мене.
  • Miloslava7766цитуєторік
    Мої очі немов два професійних кишенькових крадії, вони гребуть усе підряд і зберігають у сховищах моєї пам’яті.
  • Miloslava7766цитуєторік
    Брудні гроші стікають зі стін, роки постачання їжі змарновані на мармурову підлогу, сотні тисяч доларів, що могли б бути витрачені на медичну допомогу, утоплені в неймовірних меблях і перських килимах. Відчуваючи тепло від вентиляторів, я подумала про дітей, що благають чистої води. Глянувши на кришталеві люстри, почула зойки матерів, що просять милосердя. Я бачу ілюзорний світ, що існує серед жахливої реальності, і не можу поворухнутися.
  • Miloslava7766цитуєторік
    Я не хотіла одягу чи ідеального взуття чи будь-чого дорогого. Я ніколи не бажала загорнутися у шовк. Усе, чого я будь-коли прагла, – це торкнутися іншої людської істоти не лише руками, але й серцем. Я спостерігала світ з його браком спочуття, поверховими судженнями і холодними обуреними поглядами. Навколо мене цього було задосить.
  • b8059539690цитуєторік
    Моє життя — це чотири стіни втрачених можливостей, залитих у бетонні форми.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз