Максим Яковлев

    Ivan Chaikaцитуєторік
    При цьому ми забуваємо, що хоч свобода слова і є визначною перемогою над старими обмеженнями, сучасна людина перебуває в такому стані, що більшість із того, що «вона» думає і висловлює — це те, що думає і говорить решта людей, бо індивід не набув здатності мислити оригінально — тобто думати самому й за себе, адже тільки це надає сенсу вимозі не заважати їй висловлювати власні думки.
    Vitalii Fedynaцитує2 роки тому
    Гітлер прекрасно усвідомлює, що його філософія самозречення і жертовності призначена для тих, чиє економічне становище не дає змоги бути щасливими. Йому не потрібен такий суспільний лад, у якому є можливим особисте щастя кожного; він хоче експлуатувати саму бідність мас, щоб змусити їх повірити в його проповідь самопожертви. Він відверто заявляє: «Ми звертаємося до величезної армії людей, які настільки бідні, що їхнє особисте існування аж ніяк не найвище у світі багатство...»
    Vitalii Fedynaцитує2 роки тому
    ми нічого так не соромимося, як відмови від себе, а найвищу гордість, найбільше щастя відчуваємо тоді, коли думаємо, говоримо й відчуваємо справді самостійно.
    Лымарь Юлияцитує6 місяців тому
    Тож ніщо не є незмінним, окрім вроджених та невідчужуваних прав людини.
    Лымарь Юлияцитує6 місяців тому
    сучасна людина ще й досі стривожена і піддається спокусі віддати власну свободу всіляким диктаторам — або втратити її, перетворившись на маленький гвинтик машини, добре нагодований і гарно вдягнений, та все ж «гвинтик», невільний автомат.
    Лымарь Юлияцитує6 місяців тому
    залишаються кнопки, є люди, зобов’язані натиснути на них за наказом, коли це здаватиметься необхідним, і так само наявні тривога й безпорадність.
    Marta Kulakowaцитує2 роки тому
    Термін характер ми використовуємо в динамічному сенсі, в якому говорив про характер Фройд. У цьому плані характер — не загальна сума патернів поведінки, властивих конкретній людині, а сукупність домінантних потягів, що мотивують її поведінку.
    Marta Kulakowaцитує2 роки тому
    Влада не обов’язково має втілюватися в особі чи інституції, яка наказує: роби це, тобі не слід робити те. Таку владу можна назвати зовнішньою, проте влада може бути і внут­рішньою, виступаючи під ім’ям обов’язку, совісті або супер-его.
    Marta Kulakowaцитує2 роки тому
    Підкорятися наказам ззовні (принаймні в духовній сфері) здавалося не гідним вільної людини, проте придушення своїх природних нахилів, встановлення панування над однією частиною особистості (власною природою) другою частиною особистості (розумом, волею і совістю) — це уявлялося самою сутністю свободи. Але аналіз показує: совість править не менш суворо, ніж зовнішня влада, ба більше — зміст наказів совісті часто абсолютно не відповідає вимогам етичних норм стосовно людської гідності. Совість може правити ще суворіше за зовнішню владу: адже людина відчуває її накази як власні, а як же їй бунтувати проти себе?
    Marta Kulakowaцитує2 роки тому
    Анонімна влада ефективніша за відкриту, бо ніхто й не підозрює, що існує наказ, який необхідно виконати.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз