Ларс Фр.Г. Свендсен

Можна зменшити самот­ність, навчившись відпочивати в собі, не залежати так сильно від визнання інших і водночас прагнути присутності інших і відкривати себе для них,

Чи беремо ми на себе всю ту відповідальність, якої вимагає вільна дія, чи ми ховаємося від неї та забуваємо її?

Бути вільним означає нести відповідальність.

автор розглядає самот­ність під різними кутами зору: то як настрій, почуття дискомфорту, страх — соціофобію та антропофобію, переживання втрати, дефіцит довіри та прив’язаності, самовільне відчуження, то як почуття соціального голоду, біль недостатнього визнання, любові, близькості, ба навіть як генетичну мітку.

У світі багато незбагненного, але навіть те, що доступно нашому розумінню, людина часто наповнює ілюзіями та міфами. Омана реальністю завжди шкідлива, та найбільше спотворює свідомість психологічна фальш. Вона дошкуляє головному — нашій душевній рівновазі.

Саме через нашу соціальність ми почуваємося особливо самот­ньо в соціальному просторі, де нас ніщо не пов’язує з іншими

Тревіс Бікл, головний персонаж фільму «Таксист» Мартіна Скорсезе. Він каже: «Самот­ність переслідувала мене все життя. Скрізь. У барах, в автомобілях, на тротуарах, у магазинах — скрізь. Від неї не сховатися. Сам Бог створив мене самот­нім».

Самот­ні люди залишаються самот­німи радше через те, що вони відмовляються терпіти моральний дискомфорт від перебування поруч з іншими. У них на людей алергія. Люди надто сильно на них впливають.

Відчувати самот­ність може лише та людина, яка здатна на дружбу і любов.

самот­ність краще пасує старості, ніж молодості, і що, проживши таку велику частину життя задля інших, людина заслуговує присвятити останню частину свого життя собі[