Гэвін Френсіс

Вишуканість біохімії глибоко вразила мене своєю очевидною неймовірністю: і в хлорофілі, і в гемоглобіні молекули співпрацюють, аби зберегти життя.

все живе й неживе нескінченно змінюється, ніби «податливий віск: набуваючи форм усіляких, він, хоч і виглядом різний буває, весь час мовби інший […] ось так і душа є постійно душею, лише переходить […] у постаті різні

Упродовж навчального року я працював у барі, а влітку готував людські трупи до розтину.

Жодна інша тілесна функція не може наблизитися до статевого акту за далекосяжністю наслідків чи їхньою кількістю, отриманою за такий короткий проміжок часу. Нове життя (чи його відсутність) — справа кількох секунд

Цьому виною, справді, тільки Місяць, бо більше, ніж звичайно, до Землі наблизився, либонь, і всіх людей доводить він до сказу

Цитовані джерела показують, нібито 14 годин регулярного відпочинку в темряві можуть зупинити чи навіть попередити маніакальні епізоди психозу, тоді як навіть незначне зменшення тривалості сну часом погіршує психічне здоров’я та викликає епілептичні судоми

Одна з теорій шизофренії пояснює психоз як порушення зв’язку між різними соціальними та особистісними ролями, які ми граємо за нормальних умов. Цей зв’язок ми підтримуємо несвідомо, але під дією галюциногенів він руйнується. Із цього погляду психози та галюциногенні речовини виводять із ладу регулятор переміщення між внутрішніми й зовнішніми світами

Сучасні технології дарують людству можливість не просто знайти функціональну заміну втраченій кінцівці, а ще й удосконалити її. Слово «протез» означає «додаток»: у самому слові прихований натяк на те, що протези можуть поліпшити людські можливості, а не просто їх замінити

Тривимірні сканування протезних форм і друк протезів, поєднані зі швидким удосконаленням синтетичних матеріалів, дають змогу параолімпійцям наздогнати й навіть часом обігнати олімпійців. Так, ніби протез може не просто замінити відсутню кінцівку, а створити нову, поліпшену версію людини — Людину 2.0

Проблема солдатів із контузіями — не пригнічення спогадів як таке, а його низькоадаптивність і неефективність. Єдиною протиотрутою від постійних травматичних спогадів було їхнє умисне виставлення на світло пам’яті, обговорення з психіатром і надія на зменшення емоційного навантаження