Артур Шніцлер

мені здавалося, якби він мене покликав, то не змогла б опиратися: я готова була б знехтувати тієї миті й тобою, і дитиною, і своїм майбутнім, та водночас — не знаю, чи зрозумієш мене, — ти був мені такий коханий, як ніколи

— У кожній істоті — повір, як би банально це не звучало, — у кожній істоті, яку я, здавалось мені, кохав, я шукав лиш тебе. Я знаю, хоч тобі й важко це збагнути.

він у розквіті літ, має чарівну, кохану дружину і — якщо йому заманеться — може мати попри неї іншу жінку, та й не одну. Щоправда, для цього спотребилось би більше вільного часу, ніж він міг собі дозволити

він помститься своїй дружині за її сон, у якому розкрилася її ница сутність, її невірність, жорстокість і зрадливість. Тієї миті він ненавидів її не менш сильно, ніж колись кохав

втома після бурхливих нічних подій, яка в оманливій атмосфері подружньої спальні прикинулася тоскною ніжністю

вони з дружиною вже чужі люди, навіть якщо в їхньому шлюбі нічого й не зміниться, принаймні про людське око.

з подій однієї ночі чи навіть з усього життя не можна судити, що гріх, а що — ні

намагання втримати молодість утратили для неї будь-який сенс