Микола Іванов

    Юліяцитує9 місяців тому
    — Оце то так! — вигукнув Генрі за півгодини, побачивши з перевалу, куди вивела їх стежка, ще вищі верхогір’я. — Хай тобі біс! Ці хлопці в мішковині не такі вже й дикуни. Дивись, Генрі! Вони семафорять! Глянь на це дерево й на те велике по той бік провалля! Бачиш, як рухається гілля?
    Andrew Stillцитуєторік
    Гроші, як і молодість, ніколи не знають перешкод
    Andrew Stillцитуєторік
    жінки — то вічний ворог Божий і чоловічий, бо вони заважають чоловікові наблизитися до бога
    Юліяцитує9 місяців тому
    Та він переконався, що почуття справедливості в цьому випадку — далеко не найкраща розрада.
    Юліяцитує9 місяців тому
    — Закони людські, — повільно й упевнено сказав він, — тепер не що інше, як змагання розуму. Вони ґрунтуються не на справедливості, а на софістиці. Закони створювалися на користь людям, але в тлумаченні їх люди пішли хибним шляхом. Вони помилково взяли дорогу за мету, а метод дії за остаточний наслідок. А проте закони це закони, вони доконечні й корисні. Та тільки в теперішній практиці їх застосовують, як хочуть. Судді й адвокати змагаються в дотепності й ученості і зовсім забувають, що й позовники, і відповідачі, платячи їм, шукають лише правди та справедливості, а не дотепу та знань. Так, старий Блекстон має рацію. Під усім цим у підмурівку споруди законності лежить бажання, природне й щире бажання порядної людини знайти закон і справедливість.
    Юліяцитує9 місяців тому
    Блекстон — це справжня підвалина людських законів, та скільки лиха цілком свідомо вчинили розумні люди, на його ім’я посилаючись?
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз