Джоан Ролінґ

Луна прикрасила стелю своєї кімнати п'ятьма чудово намальованими обличчями своїх друзів: Гаррі, Рона, Герміони, Джіні та Невіла. Вони не рухалися, на відміну від портретів у Гоґвортсі, однак певна магія в них відчувалася. Гаррі здалося, що вони дихають. Навколо картин звивалося неначе п'ять золотих ланцюжків, з'єднуючи їх між собою, та коли Гаррі уважно придивився, то виявив, що то не ланцюжок, а одне-єдине слово, написане тисячі разів золотим чорнилом: друзі... друзі... друзі...

Фред і Джордж сиділи навпочіпки на сходах і давилися зі сміху, слухаючи, як Персі перекидає свою з Роном кімнату в пошуках значка.

— Значок у нас, — прошепотів Фред Гаррі. — Поглянь, як ми його вдосконалили.

На значку красувався напис "Стервоста школи" .

Усі голови повернулися до "Вогнеблискавки", почувся захоплений гул. Гаррі з превеликою втіхою зауважив, як це приголомшило слизеринців.

— Ти бачив його обличчя? — весело озирнувся на Мелфоя Рон. — Він просто очманів! Оце кайф!

— Карочє, Поттер, а ця техніка для тебе не заскладна? — пролунав холодний, лінивий голос.

Це підійшов Драко Мелфой з Кребом та Ґойлом.

— Там, кажуть, до неї купа додаткових причандалів? — зблиснув очима Мелфой. — Шкода, що нема парашута... бо ж раптом з'явиться дементор...

Креб і Ґойл загиготіли.

— Жаль, Мелфою, що ти ніяк не причепиш собі додаткову руку, — сказав Гаррі. — Може, хоч тоді зумієш піймати снича.

Герміона не мала жодних проблем, доки не залізла в скриню з ховчиком. За якусь хвилину вона з вереском звідти вискочила.

— Герміоно! — здивувався Люпин. — Що таке?

— П п професорка Макґонеґел! — хапалася за серце Герміона, показуючи на скриню. — В вона ска ка зала, що я п п провалила всі іспити!

— Професор Северус Снейп, учитель цієї школи, наказує тобі відкрити інформацію, яку ти приховуєш! — сказав Снейп і різко вдарив карту чарівною паличкою.

І по гладенькій поверхні карти враз побігли слова, мовби писані невидимою рукою:

"Містер Муні передає вітання професорові Снейпові і просить його не пхати свого довжелезного носа до чужого проса".

Але карта й далі залишалася чистою. Гаррі намагався дихати глибше, щоб заспокоїтися.

- Професор Северус Снейп, учитель цієї школи, наказує тобі відкрити інформацію, яку ти приховуєш! - сказав Снейп і різко вдарив карту чарівною паличкою.

І по гладенькій поверхні карти враз побігли слова, мовби писані невидимою рукою:

«Містер Муні передає вітання професорові Снейпові і просить його не пхати свого довжелезного носа до чужого проса».

У тебе мамині очі

- То ми хіба не повинні готуватися до того, що нас там чекає?
- Вас там нічого не чекає, містере Поттере.
- Он як? - саркастично перепитав Гаррі. Цілісінький день він ледве стримувався, а тепер остаточно втрачав самовладання.
- Кому, як ви гадаєте, спаде на думку нападати на дітей, таких, як ви? - запитала професорка Амбридж гидким медвяним голосом.
- Гм, дайте-но подумати... - Гаррі удавано замислився. - А може... Лорду Волдеморту?

— О, так, — рішуче киває Скітер, — я присвятила цілий розділ взаєминам Поттера й Дамблдора. Їх можна назвати хворобливими, навіть зловісними. Знову ж таки, читачі повинні придбати книжку, щоб довідатися про все в деталях, однак немає сумніву, що від самого початку Дамблдор виявив нездорове зацікавлення Поттером.