Вільям Б. Ірвін

все, що ми маємо, Доля нам «позичила на певний час» і може відібрати, не питаючи дозволу, — насправді навіть не попередивши заздалегідь. Тож «ми маємо любити всіх наших близьких… але завжди із думкою, що нам ніхто не обіцяв, ніби ми утримаємо їх поруч назавжди, — ба більше, ніхто навіть не обіцяв, що ми зможемо утримати їх поруч надовго»[112]. Тоді, насолоджуючись товариством коханих людей, час від часу слід спинитися й замислитися про те, що ця насолода може обірватися. Якщо не завадить ніщо інше, то наша смерть перерве її

«якщо розум не покладе край нашим сльозам, доля цього не зробить»

гнів — це «короткочасне божевілля», яке завдає величезної шкоди: «Жодна чума не обійшлася людству так дорого»