Еллісон Ешлі

— Коли менi виповниться сорок, чи коли тобi?

Йому залишалося лише чотири роки до бажаного віку. Але якби вона все ще не знайшла кохання свого життя, коли їй виповнилося б тридцять п'ять... вона, ймовірно, була б згодна на випадкові ночі з Грехемом.

— Тобі.

Пі‍­зні‍­ше вона зви‍­ну‍­ва‍­чу‍­ва‍­ти‍­ме свій стан у тому, що ста‍­ло‍­ся далі, коли вона на‍­хи‍­ли‍­ла‍­ся впе‍­ред, взяла його шорс‍­тку‍­ва‍­ті щоки між до‍­ло‍­ня‍­ми і по‍­ці‍­лу‍­ва‍­ла його.

Гли‍­бо‍­ко в гру‍­дях у нього про‍­лу‍­нав гур‍­кіт, і він зру‍­шив кор‍­пус.

Коли вона від‍­чу‍­ла, на‍­скіль‍­ки він збу‍­дже‍­ний, усві‍­дом‍­ле‍­н‍­ня про‍­ни‍­за‍­ло її, і вона роз‍­плю‍­щи‍­ла очі, щоб по‍­ба‍­чи‍­ти, що він ди‍­ви‍­ться на неї з чор‍­ни‍­ми рай‍­ду‍­жни‍­ми обо‍­лон‍­ка‍­ми. Довгу се‍­кун‍­ду вони не ру‍­ха‍­ли‍­ся, губи все ще були при‍­ти‍­сну‍­ті один до одно‍­го, по‍­гля‍­ди зу‍­стрі‍­ли‍­ся. Це було за‍­над‍­то, але вона не була го‍­то‍­ва зу‍­пи‍­ни‍­ти‍­ся, тому під‍­ня‍­ла руку і за‍­ту‍­ли‍­ла йому очі.

Він за‍­смі‍­яв‍­ся їй в губи і від‍­сту‍­пив назад, обе‍­ре‍­жно по‍­тя‍­гнув‍­ши її руку вниз. Його груди зді‍­йма‍­ли‍­ся від на‍­пру‍­же‍­н‍­ня, а в го‍­ло‍­сі зву‍­ча‍­ли нотки роз‍­ва‍­ги.

— Що ти, в біса, робиш?

Вона про‍­ков‍­тну‍­ла і по‍­тя‍­гну‍­ла‍­ся до свого го‍­ло‍­су.

— Це через те, що я цілую тебе, чи через те, що я не хочу, щоб ти ди‍­вив‍­ся на мене, коли ми це ро‍­би‍­мо?

Його очі ши‍­ро‍­ко роз‍­плю‍­щи‍­ли‍­ся.

— Чорт, ми вже ро‍­би‍­мо це? — Він за‍­хо‍­пле‍­но кив‍­нув і три‍­мав одну руку нав‍­ко‍­ло її сте‍­гна, а іншу про‍­стя‍­гнув убік, щоб за‍­чи‍­ни‍­ти двері.

Кла‍­ца‍­н‍­ня замка вра‍­зи‍­ло її в один мо‍­мент.

Темні очі Гре‍­хе‍­ма не від‍­ри‍­ва‍­ли‍­ся, в них все ще тан‍­цю‍­ва‍­ло ба‍­жа‍­н‍­ня, але тепер уже зі зви‍­чним для нього на‍­тя‍­ком на ви‍­клик. — Було до‍­сить спе‍­ко‍­тно. Спе‍­ко‍­тні‍­ше, ніж я очі‍­ку‍­вав. Хіба ти не хочеш по‍­ди‍­ви‍­ти‍­ся, чи так само добре буде далі?

Спе‍­ко‍­тні‍­ше, ніж він очі‍­ку‍­вав? Чи думав він про це ра‍­ні‍­ше?

Вона на‍­ма‍­га‍­ла‍­ся, щоб її голос був рів‍­ним і силь‍­ним.

— Ні.

— Бре‍­ху‍­ха.

У тому, що Клер по‍­вер‍­та‍­ла‍­ся до‍­до‍­му в по‍­га‍­но‍­му на‍­строї, не було ні‍­чо‍­го не‍­зви‍­чай‍­но‍­го. Те, що її гнів був спря‍­мо‍­ва‍­ний на нього, на‍­віть не було чи‍­мось не‍­зви‍­чай‍­ним. Але при‍­чи‍­ною цього було те, як силь‍­но вона пі‍­клу‍­ва‍­ла‍­ся про нього? Хви‍­лю‍­ва‍­ла‍­ся за нього?

Це було бі‍­со‍­ве од‍­кро‍­ве‍­н‍­ня.

Як і та час‍­тка се‍­кун‍­ди тепла, що по‍­слі‍­ду‍­ва‍­ла за цим, а потім шо‍­ку‍­ю‍­че від‍­чу‍­т‍­тя її губ на його губах. Це зайня‍­ло лише мить, щоб його тіло на‍­здо‍­гна‍­ло її, і Клер була остан‍­ньою, з ким він роз‍­лу‍­чив‍­ся, по‍­ці‍­лу‍­вав‍­ши її на пів‍­сло‍­ві.

Клер озир‍­ну‍­ла‍­ся на Гре‍­хе‍­ма і по‍­ба‍­чи‍­ла, що він ди‍­ви‍­ться на неї. Вона зро‍­би‍­ла паузу, ду‍­ма‍­ю‍­чи про все, що вони з Мією обго‍­во‍­рю‍­ва‍­ли сьо‍­го‍­дні вве‍­че‍­рі. Не‍­згра‍­бно по‍­смі‍­хнув‍­шись, вона вте‍­кла до своєї кім‍­на‍­ти.

Вона при‍­ти‍­сну‍­ла до‍­ло‍­ню до його щоки і під кутом на‍­хи‍­ли‍­ла його облич‍­чя до свого, на‍­кри‍­ва‍­ю‍­чи його рот своїм. Він при‍­су‍­нув‍­ся ще ближ‍­че, тепло його сте‍­гна впри‍­тул тор‍­кну‍­ло‍­ся її, а її друга рука ков‍­зну‍­ла по його гу‍­сто‍­му во‍­лос‍­сю.

Те‍­ле‍­фон Гре‍­хе‍­ма за‍­ві‍­бру‍­вав у ки‍­ше‍­ні, і він ді‍­став його, зна‍­йшов‍­ши по‍­ві‍­дом‍­ле‍­н‍­ня від одно‍­го з його колег, який про‍­сив його за‍­мі‍­ни‍­ти. Йому зна‍­до‍­би‍­ло‍­ся кіль‍­ка хви‍­лин, щоб пе‍­ре‍­ві‍­ри‍­ти ка‍­лен‍­дар і від‍­по‍­ві‍­сти, а коли він під‍­няв очі, то за зви‍­чкою об‍­шу‍­кав на‍­товп, щоб зна‍­йти Рей‍­ган і Клер.

Рей‍­ган все ще жваво роз‍­мов‍­ля‍­ла зі сво‍­ї‍­ми дру‍­зя‍­ми, а Клер все ще тан‍­цю‍­ва‍­ла зі Шта‍­на‍­ми Хакі. Але коли вони ру‍­ха‍­ли‍­ся в такт му‍­зи‍­ці і її тіло трохи по‍­вер‍­ну‍­ло‍­ся, вона по‍­вер‍­ну‍­ла го‍­ло‍­ву, щоб зло‍­ви‍­ти по‍­гляд Гре‍­хе‍­ма. Її ліва брова під‍­ня‍­ла‍­ся вгору, і за кіль‍­ка се‍­кунд Гре‍­хем уже ру‍­хав‍­ся, за‍­був‍­ши про своє пиво на столі.

Ба‍­га‍­то років тому вони до‍­мо‍­ви‍­ли‍­ся про си‍­гнал — під‍­ня‍­та брова для неї, кін‍­чик під‍­бо‍­рі‍­д‍­дя для нього — це озна‍­ча‍­ло вря‍­туй мене.

Він був більш ніж ща‍­сли‍­вий втру‍­ти‍­ти‍­ся, щоб за‍­бра‍­ти Клер від хло‍­пця

Сьо‍­го‍­дні, зда‍­ва‍­ло‍­ся, він був го‍­то‍­вий до бою.

По‍­дум‍­ки ро‍­зі‍­м'яв‍­ши м'язи, бо вже давно йому не до‍­во‍­ди‍­ло‍­ся цього ро‍­би‍­ти, він сти‍­снув ще‍­ле‍­пу і за‍­го‍­стрив по‍­гляд. З по‍­смі‍­шкою, яка була зов‍­сім не те‍­плою, він спря‍­му‍­вав хо‍­ло‍­дний по‍­гляд на хло‍­пця, коли той на‍­бли‍­зив‍­ся і став між ними. Його рука об‍­хо‍­пи‍­ла талію Клер у вла‍­сни‍­цько‍­му жесті, а до‍­ло‍­ня лягла на її сте‍­гно.

— Дякую, що склав ком‍­па‍­нію моїй дів‍­чи‍­ні, але далі я сам.

Хло‍­пець зблід і мор‍­гнув, а потім зро‍­бив ве‍­ли‍­кий крок назад.

— Вибач, чувак, — про‍­бур‍­мо‍­тів він і зник.

— Твоя рука на моїй дупі, — про‍­бур‍­мо‍­ті‍­ла Клер, хоча в її го‍­ло‍­сі про‍­зву‍­ча‍­ли нотки гу‍­мо‍­ру.

— За‍­мов‍­кни і по‍­тан‍­цюй зі мною, люба.

Гре‍­хем від‍­ки‍­нув го‍­ло‍­ву назад і роз‍­смі‍­яв‍­ся.

— Ти про‍­сто ска‍­за‍­ла все, що ду‍­ма‍­ла, так?

— Для мене це роз‍­рив до‍­го‍­во‍­ру, — ска‍­за‍­ла вона, не ви‍­ба‍­ча‍­ю‍­чись. Вона зни‍­за‍­ла пле‍­чи‍­ма і злег‍­ка по‍­смі‍­хну‍­ла‍­ся, і його очі опу‍­сти‍­ли‍­ся до її губ.

Ве‍­ли‍­че‍­зна по‍­мил‍­ка.

Його мозок одра‍­зу ж на‍­га‍­дав йому, якими м'я‍­ки‍­ми вони від‍­чу‍­ва‍­ли‍­ся, тор‍­ка‍­ю‍­чись один одно‍­го, і як чу‍­до‍­во вона ви‍­ко‍­ри‍­сто‍­ву‍­ва‍­ла свій язик — твер‍­дий і дра‍­жли‍­вий, але не на‍­дмір‍­но вла‍­дний. Її повна нижня губа зни‍­кла під зу‍­ба‍­ми, і його по‍­гляд ки‍­нув‍­ся до її очей.

Вона зло‍­ви‍­ла його по‍­гляд.