Джон Апдайк

завжди верталася з цих поїздок збадьорена і звеселена, сповнена віри в те, що світ тримається на жіночій змові.

начеб кожен його листок якийсь фовіст [43] пофарбував вручну, вкривши хаотичними цятками червоного й зеленого. Папороті під ногами, в

Шлюб — це ніби двох людей замикають в одній кімнаті й змушують перечитувати один і той же розділ, знову й знову, допоки слова не перетворяться на суцільне безумство.