Ежен Йонеско

Страх ірраціональний. Розум повинен долати його.

ладу й не знаю. Навіть сказати не можу. Почуваю себе таким безпритульним у житті, серед людей, і тоді тягнуся до чарки. Це мене заспокоює, зникає напруження, я забуваюсь.

Жан. Забуття шукаєте!

Беранже. Я втомлений, уже здавна я втомлений. Моє власне тіло стало мені тягарем…

Жан. Та це алкогольна неврастенія, меланхолія пияка…

Жан (до Беранже). Любий мій, ви не існуєте, бо у вас немає думок. Думайте —і будете існувати.