Iсторичнi есе. Том 1

польсько-українських взаємин між Ризьким договором і кінцем другої світової війни.

Суттю дотеперішньої аргументації є те, що польська агресія проти Східної Галичини означала для України більше, ніж звичайну втрату однієї провінції. Насправді це означало знищення самих підвалин, на яких могла бути збудована самостійна українська держава в добі після першої світової війни. Слід підкреслити цей момент, тому що навіть сьогодні недооцінюється справжньої історичної функції польсько-української війни 1918–1919 рр.

нації в Ірландії, німецької у чеських краях і, правдоподібно, у більш віддаленому майбутньому, доля німецької нації у Верхній Сілезії є для нас злим прогнозом”

Русини прагнуть з усією енергією до повного розвитку як окрема, повністю незалежна нація. Вони хочуть витіснити нас із того пануючого становища, яке ми займали дотепер. Вони хочуть запобігти тому, щоб ми частиною вищих органів нашої суспільної організації не опиралися на нижчі органи їхньої суспільної організації, щоб не користали від них і не гальмували їх розвиток... Наші перспективи у Східній Галичині не є втішними. Доля англійської

Якщо українцям проливати кров, то лише за автономію всього їхнього народу

для українських селян сама назва “Польща” була символом кріпацтва

Українські і польські територіальні претензії були настільки цілковито суперечні, що примирення через будь-який прагматичний компроміс було неможливе.

Натомість польські політичні ідеології базувалися на концепції історичного легітимізму.

Галичині лінія, що розділяла поляків та українців, була чітка і ясна, незважаючи на часті змішані шлюби. Треба було бути або поляком, або українцем, але не обома відразу. Тим часом російсько-українська диференціація залишалася мінливою і часто розпливчастою.

Однак одним із результатів революції стало скасування дискримінаційних обмежень Емського указу. Чи не наступного дня почали виходити українські газети, журнали та книжки, виникли різноманітні українські культурні й освітні товариства.